Схема Інгулецької зрошувальної системи

Інгулецька зрошувальна система розташована на території, обмеженій на заході р. Інгул та Бугським лиманом, на півдні –
р. Дніпро, на сході – р. Інгулець. Північна межа зрошуваного масиву проходить по Інгулецькому магістральному каналу (ІМК), який перетинає міжріччя Інгулець-Південний Буг від м. Снігурівки до селища Жовтневого. Таким чином ІЗС зрошує землі Снігурівського та Жовтневого районів Миколаївської області і Білозерського району Херсонської області. Протяжність масиву з сходу на захід близько 65 км, а з півночі на південь близько 60 км.
Будучи частиною Причорноморської низини, ця територія представляє собою водороздільне лесове рівнинне плато з загальним нахилом поверхні 50-55 м абсолютної висоти на півночі і до 40 м на півдні. На заході плато поступово переходить в надзаплавні тераси Південного Буга, на сході – в схил долини Інгульця, на південному сході масив обмежений уступом тераси Дніпра, на півдні – крутим обривистим берегом Дніпровського лиману.
Плато прорізано декількома балками. Дві, найбільші з них – Білозерка і Вірьовчина перетинають територію масиву з півночі на південь, розчиняючи її на три вододільні площі. В окремих містах прибережних зон масиву, особливо на схилах р. Інгульця і Дніпровського лиману, зустрічаються невеликі, але досить глибокі яри.
Для плато характерна наявність значної кількості подів – замкнутих дегресій овальної або витягнутої форми розміром від 1-2 до 6-7 км. Всього таких подів нараховується більше 50, найбільші з них Копанійський, Чорнолощинський та Зеленогайський.